Засідання робочої групи з напрацювання комплексних змін до законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

ЗВІТ

30 червня 2016 року у Комітеті ВРУ з питань прав людини, національних меншин та міжнародних відносин відбулося друге засідання робочої групи, присвячене обговоренню пропозицій стосовно змін та доповнень до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і відповідно, до інших законів, в частині визначення основних понять та термінів.

Народний депутат України Ірина Суслова, голова підкомітету з питань гендерної рівності та недискримінації Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин та міжнародних відносин, поінформувала присутніх про результати попереднього засідання; окреслила завдання даної зустрічі, при цьому висловила впевненість, що робочій групі, до якої увійшли високопрофесійні юристи та фахівці у сфері гендерної рівності, вдасться напрацювати варіанти узгоджених визначень і знайти консенсус стосовно законодавчого закріплення найбільш чітких і ємких в юридичному сенсі дефініцій.

Розпочалася робота з обговорення варіантів визначень, запропонованих Тамарою Мельник, відомою експерткою з права та гендерної рівності.

Модерувала обговорення Людмила Чернявська. Вона нагадала, що на попередньому засіданні йшлося про заміну (там, де це можливо) заперечних тверджень/пояснень, які несуть в собі негативний відтінок («обмеження», «унеможливлюють», «відсутність», «усунення») на стверджувальні, позитивні (сприяння, збалансування), тому звернула увагу учасниць зустрічі на те, що у нових варіантах визначень, запронованих Тамарою Мельник, подається присутність певного смислу: «набуття», «користування», «захист», «гарантування»:
«Рівність прав жінок і чоловіків – набуття, користування й захист однаковими правами де-юре особами обох статей у всіх сферах суспільного життя та гарантування де-факто рівних умов їх здійснення».

Учасниці засідання висловили застереження стосовно використання у даному визначенні прикметника «однаковими» (правами), запропонували замінити його на «рівними».
Незалежна експертка з питань ГР, голова Громадської гендерної ради ВРУ Лариса Кобелянська зазначила, що не можна визначати «рівність» (прав та можливостей) через «рівність» ( умов).

Був запропонований компромісний варіант - замінити словосполучення «рівних умов» на - «рівнозначних умов» /або «рівнозначних можливостей»; при цьому підкреслювалося, що акцент має бути не лише на рівності прав, а на рівності можливостей реалізувати ці права. У відповідь на запитання, відносно чого рівнозначні, було зазначено, що можливості можуть бути рівноцінними/рівнозначними - відносно потреб тієї чи іншої статі (Л.Чернявська).

Ольга Шаповалова, к.ю.н., суддя ВСУ у відставці, радник ректора НШСУ, викладач НШСУ, зазначила, що запропоноване Тамарою Мельник словосполучення «рівність прав» більш чітке, більш відповідає закону, ніж «рівні права», але висловила застереження стосовно використання у законі термінів «де юре, де факто»; запропонувала також замінити «однаковими правами» на «однаковим обсягом прав» і вилучити із визначення слова «захист»і «гарантування».

Було запропоновано замінити «користування…однаковими правами» - на «користування всіма правами, які гарантуються державою», або ж – «всі права, гарантовані державою, доступні жінкам і чоловікам» (Лариса Кобелянська).

Проте ця пропозиція не отримала підтримки. Підкреслювалося, що «користування всіма правами»- це не одне і те ж, що  «користування рівними/однаковими правами».(Л.Чернявська).

Визначення поняття «Рівність можливостей жінок і чоловіків» було позитивно і схвально сприйнято учасниками засідання. Дискутувалося лише використання словосполучення «система засобів».

Ірина Суслова зазначила, що якщо словосполучення «система засобів» буде включено до закону, то виникнуть запитання стосовно змісту даного поняття, постане необхідність переліку складових цієї системи засобів.

Ольга Шаповалова запропонувала до даного визначення додати «захисту» (щодо доступу, розподілу, використання, захисту.);запропонувала новий варіант визначення:
 Рівність можливостей жінок і чоловіків - забезпечення рівного доступу, розподілу, використання та захисту (далі - по тексту Т. Мельник): «політичних, економічних, соціальних та культурних цінностей, що виключали б дискримінацію та обмеження будь-якої статі, негативно впливали на її життєдіяльність та самовираження».

Стосовно варіанту визначення поняття «Дискримінація за ознакою статі», запропонованого Тамарою Мельник, підкреслювалося, що визначення чітке, не описове, не пояснюється через ситуацію, як наприклад к законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», тому цілком прийнятне для використання у базовому законі. (Ольга Шаповалова).

При цьому зазначалося, .що визначення дискримінації у базовому законі різниться від визначення, що подається у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», тому є сенс узгодити визначення шляхом перенесення до Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», більш чіткого, не описового визначення, що полегшить його використання у юридичній практиці.

Ольга Шаповалова звернула увагу на закінчення визначення («за ознакою статі або будь-якої з їх вікових та інших груп») і запропонувала або вилучити цю фразу, або конкретизувати її.

Людмила Чернявська зауважила, що дискримінація за ознакою статі може обтяжуватися додаванням/перетином інших ознак, тому, на її думку, варто включити до базового закону поняття «множинна дискримінація» - або ж дописати до даного визначення «за ознакою статі або з додаванням інших захищених ознак, які суттєво посилюють вплив дискримінації за ознакою статі»; привернула увагу присутніх до  таблиці, до якої були включені визначення/тлумачення понять «позитивні дії»/»спеціальні тимчасові заходи»; «дискримінація», «пряма/опосередкована дискримінація», взяті з документів міжнародних організацій та європейського законодавства.

Лариса Кобелянська зазначила, що у своїх заключних коментарях Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок рекомендував Україні узгодити закріплені у законодавстві визначення з визначеннями, що подаються у Конвенції, тому запропонувала перевірити визначення в англійському варіанті Конвенції з визначеннями, що є в національному законодавстві. На думку пані Кобелянської, є сенс узгодити визначення дискримінації у базовому законі з визначенням, яке подається у Конвенції, а потім, відповідно, внести зміни до інших законів.

Учасницями засідання висловлювалися перестороги стосовно ефективності узгодження визначень у законах, оскільки у базовому законі дається визначення дискримінації за ознакою статі, а в законі «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»- загальне визначення дискримінації, прямої/непрямої дискримінації.

Дискусії викликав перелік ознак, за якими особа може відчувати дискримінацію. Учасниці засідання висловлювали свої позиції стосовно включення до переліку вікової ознаки.
Слід зазначити, що у визначенні дискримінації, запропонованого Тамарою Мельник, вікова ознака відсутня, а включаються такі ознаки, як стать, раса, національність, мова, походження, майнове та посадове становище, місце проживання, віросповідання, переконання, належність до громадських об’єднань або до будь-яких соціальних груп.
Зазначалося, що перелік ознак у міжнародних документах різниться. Для прикладу, у Хартії фундаментальних прав ЄС (Стаття 21. Заборона дискримінації) подається наступний вичерпний перелік захищених характеристик: «статі, раси, кольору шкіри, етнічного або соціального походження, генетичних особливостей, мови, релігії , політичних або інших переконань, належності до національних меншин, майнового стану, народження, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації» (Л.Чернявська).

На думку Юлії Стребкової, доцентки Національного технічного університету ««КПІ», не варто включати до переліку ознак вікову ознаку, тому що тоді буде дуже багато обмежень по віку, а на сьогодні віковий ценз встановлений при відборі на посаду судді, прокурора, обійманні керівних посад, при вступі до ВНЗ тощо.

Учасниці засідання дійшли згоди стосовно того, що за основу слід брати визначення Тамари Мельник, оскільки визначення, подані в інших документах, за словами пані Шаповалової, «не юридичні».

Під час обговорення нового визначення «Позитивні дії», запропонованого Тамарою Мельник, зазначалося, що слід вилучити фразу права, «надані їм Конституцією і законами України», оскільки на попередньому засіданні робочої групи від 25 травня аргументувалася необхідність вилучення цієї фрази з визначення, що міститься у Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і, відповідно, з визначення «позитивних дій» у Законі «Про засади запобігання  та протидії дискримінації в Україні» (Л.Чернявська).

За словами Лариси Кобелянської, з нового визначення поняття «Позитивні дії» доцільно забрати фразу «встановлені державою», тому що спеціальні тимчасові заходи, можуть встановлюватися і профспілками, і роботодавцями на приватних підприємствах.

Ольга Шаповалова погодилася, що держава визначає і впроваджує політику, а встановлювати спеціальні тимчасові заходи може не лише держава.

Прискіпливо поставилися учасниці обговорення до фрази «…спрямовані на «прискорення встановлення фактичної рівності», пропонували обмежитися фразами «встановлення, досягнення фактичної рівності», хоча, як зазначила Л.Чернявська, у міжнародних документах використовується дана термінологія. Наприклад, у Загальній рекомендації № 25 Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок визначається, що «спеціальні тимчасові заходи… повинні бути націлені на прискорення процесу встановлення рівноправної участі жінок в політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сферах».

Л. Чернявська запропонувала звернутися до визначень, точніше, тлумачень «позитивних дій», поданих у Загальній рекомендації № 25 про тимчасові спеціальні заходи: «націлені на досягнення фактичної чи основоположної рівності жінок і чоловіків у здійсненні наявних у них прав людини і основних свобод»; у Директиві 2004/113/EC щодо забезпечення принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі до товарів і послуг: «сприяти реальному втіленню фактичної рівності чоловіків і жінок»; у  праві ЄС: «Особливі заходи допомагають забезпечити «рівність по суті», тобто рівність у користуванні можливостями для отримання доступу до суспільних благ, а не просто «формальну рівність».
На думку присутніх, фразу «реальне втілення  рівності» доцільно включити до визначення позитивних дій.

Обговорювалися на засіданні відмінності/розбіжності понять «спеціальні тимчасові заходи» та просто загальні заходи/стратегії держави, спрямовані на забезпечення рівності та поліпшення становища жінок; можливість виростання у Законі термінів: «позитивні дії» та «спеціальні тимчасові заходи».
Висловлювалася пропозиція включити до закону лише термін «позитивні дії», оскільки даний термін в більшій мірі відповідає українській ментальності (О. Шаповалова), включити обидва терміни (Л.Кобелянська).

Начальник відділу гендерної рівності Міністерства соціальної політики України Наталія Богданова: звернула увагу присутніх на визначення, що пропонується Директивою 2004/113/EC щодо забезпечення принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі до товарів і послуг: «конкретні заходи профілактики чи компенсації незручностей, пов’язаних зі статтю». За словами пані Богданової, слова компенсація, профілактика влучно передають зміст поняття «позитивні дії».
В результаті обговорення Ольга Шаповалова запропонувала наступне визначення

«Позитивні дії - це спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на реальне втілення рівності між жінками та чоловіками та усунення дисбалансу між можливостями реалізувати ними рівні права».

Варіант Юлії Стребкової: «Позитивні дії - це спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на встановлення реальної рівності жінок і чоловіків  та усунення дисбалансу  між можливостями реалізувати ними рівні права».

Під час обговорення нового варіанту визначення «Сексуальних домагань» зазначалося (Л.Чернявська), що на попередньому засіданні робочої групи було запропоновано доповнити визначення сексуальних домагань переліком дій, що принижують чи ображають осіб; вилучити з визначення сексуальних домагань фразу «які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування», оскільки працівники можуть страждати і від сексуальних домагань колег по роботі.

Проте Юлія Стребкова висунула пропозицію не конкретизувати перелік дій, а обмежитися фразою «будь-які дії…»; аргументуючи це тим, що, наприклад, такі дії, як свист, прицмокування тощо, не входять до законодавчо закріплених дій, але можуть бути віднесені до сексуальних домагань.

Лариса Кобелянська підкреслила, що важливо включити означення «небажана» поведінка.

При цьому було зазначено, що якщо людина звертається за захистом, то відповідно, це вже - небажана поведінка (О.Шаповалова), а якщо подібна поведінка бажана, то це відбувається за взаємною згодою, і не може класифікуватися як сексуальні домагання.

Пані Кобелянська підкреслила важливість суспільно визнаної норми, згідно якої ті чи інші дії сексуального характеру /форма поведінки визначається небажаною.

Було запропоновано конкретизувати, з боку кого поведінка сексуального характеру небажана; висловлювалася пропозиція використати словосполучення «небажана з позиції», …або «небажана для об’єкта сексуальних домагань».

Людмила Чернявська звернула увагу на визначення/тлумачення поняття «сексуальні домагання» у документах міжнародних організацій; зазначила, що означення «небажана» використовується у багатьох визначеннях, але не конкретизується, з позиції кого небажана, бо термін «домагання» передбачає небажаний, неприємний характер поведінки. Пропонувалося включити до закону перелік дій - для унеможливлення уникнути відповідальності, знайти «лазейку» у законі.

Юлія Стребкова висловила застереження, що Закон може перетворитися на словник, якщо туди будуть записуватися всі можливі дії, ситуації, а Ольга Шаповалова наголосила, що перелік дій може стати перешкодою на шляху притягнення кривдника до відповідальності, оскільки завжди знайдеться дія (словесна, фізична), не врахована у законі. Натомість відповідні роз’яснення будуть надаватися у Постановах Пленумах ВСУ, узагальненні практики.

На думку пані Шаповалової, у визначенні сексуальних домагань присутній суб’єктивний критерій особи, щодо якої була вчинена подібна дія. За її словами, в доказуванні зараз відбувається перехід від презумпції не винуватості до презумпції винуватості. Громадянин (жінка чи чоловік) буде надавати факти, а завдання відповідача - довести свою невинуватість. На переконання судді ВСУ у відставці, фраза «будь-які дії» дасть цілковиту можливість досвідченому юристу довести, що було вчинено сексуальне домагання.
Виходячи з цього, пані Шаповалова запропонувала наступне визначення «сексуальних домагань»: будь-яка форма сексуальної поведінки, небажана з погляду об’єкта сексуальних домагань.

Разом з тим було наголошено, що в Україні відсутня кримінальна відповідальність за сексуальні домагання, тому було внесено пропозицію включити дану санкцію до законопроекту (О.Шаповалова).

Дискутувалося використання терміну «дії сексуального характеру».

При цьому підкреслювалося, що у багатьох міжнародних документах використовується словосполучення «дії сексуального характеру». Це ж словосполучення використовується у визначенні, запропонованому Тамарою Мельник (Л.Чернявська).

Робоча група дійшла згоди, що визначення Тамари Мельник цілком прийнятне і може бути взяте за основу.

Разом з тим були висловлені деякі зауваження. Юлія Стребкова запропонувала вилучити з визначення Тамари Мельник «сексуальні зв’язки», тому що, на її думку, сексуальні домагання не завжди і не обов’язково передбачають сексуальні зв’язки.

Було запропоновано визначити «сексуальні домагання» як:

будь-які дії сексуального характеру, небажані для об’єкта домагань, що принижують його  гідність або ображають...

Наталія Богданова внесла пропозицію ще раз придивитися до визначення, поданого у Директиві 2004/113/EC : «сексуальне домагання - це будь-яка форма небажаної фізичної, словесної, несловесної або фізичної дії сексуального характеру з метою завдання шкоди гідності особи, зокрема створення атмосфери залякування, агресії, приниження, сорому чи образи або призводить до таких наслідків».

На думку пані Богданової, варто взяти з даного визначення хоча б останнє речення і долучити до нового варіанту визначення.

Учасниці засідання обговорили ще одне визначення: поняття «Гендерна рівність». До визначення «гендерної рівності», запропонованого Тамарою Мельник, було висловлено зауваження стосовно того, що рівність не може пояснюватися через рівність.

Юлія Стребкова запропонувала наступний варіант: Гендерна рівність - це соціально-правовий статус, що дає можливість брати рівну участь у всіх сферах… - або- забезпечує рівні можливості участі у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

На думку Л.Чернявської, гендерна рівність може визначатися як рівність соціально-правового статусу та можливостей жінок і чоловіків - для участі у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Ольга Шаповалова запропонувала наступні варіанти визначень:

  • Гендерна рівність - відсутність різниці (відмінностей) у соціально-правовому статусі жінок та чоловіків і можливостях щодо його реалізації.
  • або: ГР- відсутність відмінностей у соціально-правовому статусі жінок і чоловіків для забезпечення рівних можливостей.

Юлією Стребковою було запропоновано:

  • Гендерна рівність - відсутність відмінностей у соціально-правовому статусі жінок і чоловіків,  що гарантує рівні можливості.
  • або; ГР- відсутність відмінностей у соціально-правовому статусі жінок і чоловіків  та обмежень у можливостях …

Учасниці зустрічі дискутували з приводу того, чи може закон гарантувати рівні можливості; і чи може бути досягнута рівність, якщо відсутні рівні /рівнозначні можливості у доступі до роботи, прийняття рішень…, можливості отримання рівноцінних результатів.

В результаті  був запропонований ще один варіант визначення:

Гендерна рівність - відсутність відмінностей у соціально-правовому статусі жінок і чоловіків, що забезпечує реалізацію рівноправної участі у всіх сферах життєдіяльності суспільства;
/ дозволяє особам обох статей брати рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Під час засідання торкнулися питання гендерного бюджетування (ГБ).

Начальник відділу гендерної рівності Міністерства соціальної політики Наталія Богданова повідомила, що в Україні починається впровадження гендерного бюджетування. Відповідно, проводяться дослідження, розробляються методики, але для ефективної реалізації ГБ необхідно закріпити дане поняття у законодавстві.

Учасниці засідання висловили позиції стосовно доцільності/недоцільності  законодавчого закріплення ГБ у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». На думку Ольги Шаповалової, відсутність ГБ у Бюджетному кодексі не дозволить закріпити дане поняття у законі, тому необхідно забезпечити законодавче впровадження гендерного бюджетування насамперед у Бюджетному кодексі.

Висновки

Учасниці засідання дійшли згоди, що членам робочої групи доцільно уважно прочитати всі варіанти визначень (закріплених у національному та міжнародному законодавстві; документах міжнародних організацій; запропонованих Тамарою Мельник та іншими учасницями засідання робочої групи від 30.05. – і з врахуванням результатів обговорень – запропонувати свої варіанти або вибрати найбільш влучні із запропонованих.

Пропозиції просимо надсилати до підкомітету до 15 липня 2016 року - для подальшої систематизації та розміщення у загальній порівняльній таблиці.